СТЕМ ОСВІТА. УЧНІ 5 КЛАСУ - НАЙКРАЩІ ДОСЛІДНИКИ
ПРИВІТАННЯ МАТЕРІВ ДО "ДНЯ МАТЕРІ"
УЧНІ 9 -Б КЛАСУ ШОСТКИНСЬКОЇ ГІМНАЗІІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У МІСЬКОМУ КОНКУРСІ АГІТБРИГАД
"МОЛОДЬ ЗА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ"
#Шосткинська_гімназія
ПРИКАШАННЯ КАБІНЕТУ ДО ЗИМОВИХ СВЯТ. ЧУДОВІ, КРЕАТИВНІ УЧНІ. ПИШАЮСЬ ВАМИ
Відвідування АРТ центру учнями 9-Б Шосткинської гімназії
15.09.2018 похід до лісу
АРТ центр - акція "Розписане серце"
Підготовка до міського конкурсу СЮН "Дари осені"
Екологічне виховання гімназистів.
Почесна варта біля дошки пошани загиблим воїнам 6-ї гвардійської дивізії
Екскурсія до Ямпільської станції юних натуралістів Шосткинського району
МИ- ГІМНАЗИСТИ
ПОСВЯТА У ГІМНАЗИСТИ
Слова привітання директора Шосткинської гімназії Шосткинської міської ради Сумської області Мороз Юлії Михайлівни до гімназистів
Новорічні свята гімназистів
Екологічне виховання.
Участь у акції "Зробимо наше місто чистим!"
весна!!!!!
Участь у конкурсі агіт-бригад
"Гімназисти за здоровий спосіб життя"
Виховний захід до 30-ї річниці аварії на Чорнобильський АЕС
Дзвони Чорнобиля нагадують
(вечір пам’яті до дня Чорнобильської трагедії)
Мета:
-навчати учнів
уболівати за минуле своєї держави;
-формувати
загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству,
несправедливості та руйнуванню навколишнього світу;
-розвивати в
учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України;
-виховувати
почуття сприймання чужого болю як свого, повагу людей, які віддали своє життя в
ім’я майбутнього життя людства;
-прищеплювати
любов до рідного краю, почуття відповідальності за благополуччя нашої держави.
Обладнання: портрети пожежників, що загинули під час ліквідації аварії, червоні
гвоздики, свічка пам’яті, виставка рефератів, малюнки учнів «Чорнобиль – біль
України».
Перебіг заходу
Слайд №1
І. Організаційний момент
ІІ основна частина
Слайд
№2
Вед.-1 Чи
буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби,
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його - «Чорнобиль?»!
Чи може викинем його
З календарів своїх, допоки
Нас
темний грітиме вогонь
Ще
не відкритих ізотопів?
Вед.-2: «Третій ангел
просурмив і впала з неба велика звіздар,
що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім’я цієї
звізди – полинь. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод,
тому що вони гіркими стали…»
Слайд
№3.
Вед.-1 Чорнобиль –
невеличке, миле провінційне містечко, весною потопає у свіжій зелені та
яблуневому цвіту.
Слайд №4
Чорнобильська
АЕС (ЧАЕС) розташована в східній частині великого географічного регіону - білорусько-українського Полісся, на березі
ріки Прип'яті, що впадає в Дніпро, у 18 км від районного центра - м. Чорнобиль.
На 112 кілометрах південніше Київ, а в
100 км на схід –місто Чернігів.
Слайд №5
Безпосереднє місце, де знаходиться
станція і містечко обслуговуючого персоналу
- місто Прип'ять.
Слайд №6
Вед-2. День 25 квітня 1986 року на 4-м енергоблоці ЧАЕС
планувався не як зовсім звичайний. Передбачалося зупинити реактор на
планово-попереджувальний ремонт.
Вед.-1 26
квітня 1986 року о 1 годин 24 хвилини на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС пролунали
послідовно два вибухи, які сповістили весь світ про трагедію століття. Почався новий
відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний…
Вед.-2. Що ж сталося за
цю добу? Звернемося до хронології подій.
Отже 25 квітня
1986 року …
Вед.-1
23 год. 10 хв. -
отриманий дозвіл на зупинку реактора. Почалося зниження його теплової
потужності до 1000-700 МВт відповідно до програми іспитів. Але оператор не
справився з керуванням, у результаті чого потужність апарата упала майже до 0.
У таких випадках реактор повинний глушитися. Але персонал не порахувався з цією
вимогою. Почали підйом потужності.
Вед.-2 1
год. 20 хв. - Для утримання потужності реактора з
нього були виведені стрижні автоматичного регулювання, порушивши найсуворішу
заборону працювати на реакторі без визначеного запасу стрижнів - поглиначів
нейтронів
1 год. 23 хв. 40 сек. -
керівник зміни 4-го енергоблоку зрозумівши небезпеку ситуації дав команду
натиснути кнопку найефективнішого аварійного захисту. Поглинаючі стрижні пішли
вниз, але через кілька секунд зупинилися. Спроби ввести їх у реакторну зону не
вдалися. Реактор вийшов з під контролю.
Вед.-1 1 год. 23 хв. 45 сек - 8 з 140 тонн
ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайно радіоактивні матеріали
(продукти розподілу), а також осколки графітового сповільнювача, теж
радіоактивні, були викинуті вибухом в атмосферу.
Крім
того, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті не тільки під час
вибуху, але і поширювалися під час пожежі.
Слайд №10
Жорстокий, ніжний і свавільний світе,
Скажи скоріш,
що діяти мені,
Тебе чи
ненавидіти, а чи любити
У міражах
чорнобильських вогнів?
Мовчиш… А серце жде і
прагне слова,
Немов земля
обвуглена – тепла
Людських
долонь, котрі не пахнуть кров’ю,
Бо маками у
полі проросла.
А час іде – не
спить.
Не спить і
серце, відповіді хоче
За всіх, хто
жив, живе і буде жить…
Допоки нам
дивитиметься в очі
Зловісний
стронцій атомних страхіть?
(В.Сташук)
Слайд №11
Вед.-2 Вибухи призвели до
повного руйнування реактора і його активної зони, систем охолоджування, а також
будівлі реакторного залу. На дах
машинного залу, на територію довкола АЕС були викинуті залізобетонні і
металоконструкції, графітові блоки і їх шматки.
Слайд
№12-13
Вед.-1 Вже через годину
радіаційна обстановка в місті була зрозумілою. Ніяких мір на випадок аварійної
ситуації там передбачено не були: люди не знали, що робити. За всіма
інструкціями і наказами, що існували уже 25 років, рішення про виселення
населення з небезпечної зони повинні були приймати місцеві керівники. До
моменту приїзду Урядової комісії можна було вивести з зони всіх людей навіть
пішки. Але ніхто не взяв на себе
цю відповідальність.
Слайд
№14
Вед.-2 З жерла реактора піднімався на декілька сотень метрів
заввишки, стовп продуктів горіння, потужний потік газової радіоактивності. Із
190 тонн ядерного палива 90% попало в атмосферу Землі. За даним учених викид
радіонуклідів дорівнює, по різних оцінках, чотирьом і більш вибухам у Хіросімі.
Вед.-1 У ці дні ми привертаємо увагу як української,
так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують
зазнавати дії радіації – наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед
них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я, а інколи й
життя. Ми схиляємо перед ними голову.
(Відеокліп
пісні «На Чорнобиль журавлі летять»)
З бідою,
кажуть, тільки ніч
Потрібно
перебути.
І знову сни
прийдуть до віч,
Та біль
принишкне спрутом.
А я принижений
іду,
І дибиться
дорога,
Несу у світ
свою біду
Крізь сумніви
й тривоги.
Несу, неначе
немовля,
Що так
зайшлося криком,
Аж захиталася
земля
Тривожно й
огнелико.
Хай світ
довкруг її гуде,
Я буду
колихати.
Її щоночі і
щодень –
Біда повинна
спати.
Віддати людям
на землі себе
У кожнім
добрім і гарячім слові,
Допоки світить
небо голубе,
Допоки світ
займеться із любові.
Віддати все: і
доброту, і мсту,
Що не дадуть й
камінню збайдужіти,
І навіть
злість, і зненависть святу,
Що світ Ілюзій
може спопелити.
Віддати людям
на Землі себе. (В.Стащук)
Слайд №15
Вед.-2 О 1 годині 30 хвилин на місце катастрофи
прибув підрозділ пожежних частин по
охороні АЕС, самої станції і м. Прип’яті, під командуванням лейтенантів Віктора
Кибенка (зліва) і Володимира Правіка(зправа). Пожежники перейняли на себе всю
потужність радіоактивного випромінювання при гасінні пожежі на покрівлі
машинного залу. Пізніше прибули пожежні частини з м. Чорнобиля, Києва та інших
районів, командування якими очолив майор Телятников.
Вед.-1 Вони були серед перших і першими пішли із
життя. Коли їм у 1986 році сказали: «Треба, - вони нічого не питали, поїхали в
«зону». Працювали. Кожен з них робив там свою звичну справу. Сьогодні
зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС не могли б бути значно більшими, якби не
самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха…
Вед.-2 23-річний Володимир Правик, як потім було
встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення - направив свій
пожежний загін на дах машинного залу. Адже в цьому залі знаходились усі
турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню
могли б перетворитись на бікфордів шнур.
Слайд
№16
Вед.-1 А
ті, хто першими ступили в полум’я, першими прийняли на себе удар, за лічені
хвилини зуміли зробити майже неможливе.
Їх було двадцять вісім...
Вони кинулися на боротьбу з вогнем,
знаючи, що полум’я – лютий, але не найстрашніший ворог. Інший, невидимий, був
набагато підступніший – радіація.
Та хлопці не думали про себе. Вони
прагнули одного – як найшвидше загасити пожежу. І добре знали, на що йдуть, чим
ризикують.
Знали, але не відступили.
Слайд №17-19
Вед.-2 (зачитує імена)
– Володимир Правик
Микола
Ващук
Василь
Ігнатенко
Віктор
Кибенюк
Микола Титенко
Володимир
Тишура – перші, хто собою закрили вогонь…
Слайд №20
Першим
важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум’я
шугали
Не до
подвигів і не до звершень:
Ви ж
собою людство заступали.
Та
серця, мов кремені, не вгасли,
Залишились
іскрами на тверді.
Тільки
жити в нас бунтує спрага
Та
продовжить пісню родоводу.
А лишилась вірності присяга.
Батьківщині.
Матері. Народу.
(В.Стащук)
Слайд №21.
Вед.-1 Серед тих, хто
першими опиняється на місцях, позначених смертю і болем, обов’язково є медики,
їм не звикати до екстремальних умов. Але тоді, у 1986-му, мало, хто знав, що
собою представляє аварія на ЧАЕС. Це – пізніше. А тоді, у травні 1986-го, вірні
своєму обов’язку, медпрацівники поспішили в «зону», їм першим було найважче.
Насамперед тому, що знали, як це може позначитись із часом на здоров’ї людей. Про
себе тоді ніхто не думав.
(слово запрошеного
гостя учасника ліквідації Вірик О.М.)
Чорнобильський
дзвін.
За ким же б’є
він?
За тим, хто
пішов
У високу
блакить,
Щоб звідти на
мудрість
Нам очі
відкрить.
Щоб пам’ять не
згасла,
Щоб ти
пам’ятав,
Як розлючений
той
Там реактор
палав.
Чорнобильський
дзвін.
Печаль і
журба,
За тими б’є
він,
Кого вже нема…
Давайте вшануємо пам’ять загиблим хвилиною мовчання.
(хвилина мовчання)
Слдайд №22
Вед.-2 Після евакуації населення з селища Прип'ять,
ліквідатори змивають радіоактивний пил з вулиць, дерев і будинків. Ця
клейка субстанція прибивала радіактивний пил до землі і склеювала його. Після
того, як речовина підсихала, її просто скочували як килим і захоронювали в
радіаційних могильниках.
Слайд
№ 23,24
Вед.-1 Більшість ліквідаторів були простими
резервістами, або службовці військ РХБЗ.
Озброєні
сили не були оснащені відповідним обмундируванням, призначеним для роботи в
умовах високої радіоактивної зараженості. Ті, хто був призначений працювати в
найбільш небезпечних зонах, були одягнені у власну форму або одяг, і єдиним
захистом служили зшиті свинцеві пластини завтовшки 2-4 мм і прості респіратори.
Зверху одягалияся гумові фартухи.
Слайд
№25. Кожну хвилину на дах
виходила нова партія людей, які практично ніяк не були захищені від радіаційної
дії.
Слайд
№26.
Вед.-2 Спочатку прибирати радіоактивні уламки з даху
планувалося доручити німецьким, японським і російським роботам, але, у зв'язку
з високим рівнем радіації, електроніка просто ламалася, тоді було прийнято
рішення задіювати на цих роботах людей. Основне правило ліквідаторів, що
працювали на даху енергоблока, - "знайшов, підняв, доніс, скинув". За
тих 40-60 секунд, відміряних для роботи на даху, нічого іншого зробити було не
можна, та і не потрібно. Одна людина - один уламок. І так сотні людей підряд
протягом довгого часу, поки весь дах атомної станції не був очищений.
Як
правило, кожен з тих, хто прибирав уламки на даху, піднімався на неї лише один
раз, оскільки доза радіації яку він отримував, відповідала тій, яку звичайна
людина отримує за все своє життя.
Слайд
№27
Вед.-1 Засвіти знизу на
фотографії - результат високого рівня радіації. На залишках даху четвертого
реактора. Люди розгрібають радіоактивні уламки і скидають їх вниз. Кожен візит
продовжувався не більше 60 секунд, оскільки знаходження на даху більш довгий
час загрожувало негайною смертю. Кожні 60 секунд чувся звук завиваючої сирени,
який свідчив про закінчення чергової зміни, після чого на дах виходили нові
"біологічні роботи".
Слайд№28
Вед.-2 Генерал Микола Тараканов вручає почесні грамоти ліквідаторам що працював
на даху реакторного блоку. Доктор наук Тараканов був призначений відповідальним
за операцію по очищенню даху від радіоактивних уламків в червні 1986 року.
Вказівки, які він отримав, говорили, що всі роботи по очищенню даху мають бути
закінчені до 2 жовтня, часу, коли на станцію повинен був прибути з візитом М.
Горбачов. Тараканов намагався вибити більше часу на операцію, але цього йому не
вдалося. За 12 днів його команда видалила більше 170 тонн радіоактивних
уламків.
Слайд №29
Вед.-1 Тисячі одиниць автотехніки були використані при
ліквідації наслідків аварії. Після
ліквідації найбільш заражену техніку, разом з тією, що належала жителям селища
Прип’ять, довелося закопати в спеціальних могильниках. Метал дуже добре
абсорбує радіацію і на сьогодні стало зрозуміло, що рішення закопати
техніку було помилковим, оскільки радіація вимивається дощовими водами і
вирушає в глиб землі. Після чого вона проникає в підземні води, з якими
потрапляє в басейн річки Прип’ять.
Слайд №30
Слайд №31
Вед.-2. Наслідки вибуху четвертого
реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії
стався викид величезної кількості радіоактивни речовин з активної зони
реактора, які радіоактивною хмарою
перенеслись на великі відстані.
Слайд №32.
В життя мільйонів людей увійшли
слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення».
Слайд №33, 34, 35.
Вед.-1 А на квітучі українські землі з’явились пусті
міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками,
насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря,
яким дихаємо, стало ворогом.
Слайд №36
Вед.-2. На сьогоднішній день два з половиною мільйони
людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть понад
35 тисяч людей пов’язана з аварією на
ЧАЕС та її наслідками.
Вед.-1 Радіація – невидимий і тому підступний ворог
усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Як відомо, і
зараз у зоні відчуження проживають люди, їх дуже мало. Та все ж живуть.
Вед.-2 Чорнобильська біда торкнулась чорним крилом
Житомирщини, Київщини, Чернігівщини. Найбільше постраждали Народицький,
Олевський, Лугинський, Коростенський райони.
Впала з неба додолу
потривожена ангелом зірка,
Покотилась до
обрію, збурила зоряну синь;
На душі стало
сумно, на устах стало солоно-гірко,
Бо чорнобиль-трава
– не полин.
Чом же ти, Україно,
материнська вербова колиска,
Знов така мовчазна,
мов обпалена груша стоїш?
І течуть твої
сльози, і болять твої роки так близько,
Чом не просиш у Бога
здоров’я для діток своїх?
Ти завжди була з
Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю,
Як же ти допустила,
щоб скалічили душу твою?
Впала з неба зоря,
покотилась Чорнобильська зірка…
Сіра осінь прийде,
готуватись до вічності треба,
І петля радіації
стягує шию твою.
Встань, моя Україно,
простягни свої руки до неба,
Знай, що Бог ще чекає молитву твою.
Слайд
№36
Вед.-1 Дорога в
нікуди… Точніше, вона в Чорнобиль, але вона не має вороття. Чорнобиль… Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і
красою, а тепер – зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниці:»Пити
воду – заборонено», «Радіація». А кращих криниць, здавалося, не було по всіх
округах. Із прапраглибин били джерела дзвонкової.
Чим більше води з криниці брати,
То тим вона смачніша.
Завмер журавлик біля хати,
В цеберці – синя тиша.
Журавлик сам біля порога –
Нема кого вітати.
Вдивляється в німу дорогу,
Як вартовий на чатах…
Воді в криниці вік журитись,
Бо квіти в’януть тихо.
Як журавлю на те дивитись
І не зарадить лиху? (І.Притика.)
Слайд
№37,38.
Вед.-2
Обезлюдніли села, де століттям
ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і
вужі на його околицях. Довкруги усе заростає бур’яном.
Ні звуку, ні скрипу, лиш вітер
Гуляє в порожніх оселях…
Ще треба й таке пережити –
Безлюдні покинуті села.
(І.Притика.)
Було село. Тепер села немає.
Там річка омивала береги
І люди там жили,
Тепер і їх немає –
Роз’їхались по світу хто куди…
О Господи! За що таке прокляття
На мій народ, на рід мій, на село?
Прости нас, Господи, за сльози наші
І за молитви недоказані, прости.
Вед.-1. Здавна
чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку,
лісами, багатими на ягоди, гриби, горіхи славилась чорнобильська земля. Та
тільки до жахливої ночі 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися «зоною».
Пройшла гроза і не була озонною,
А де тепер не «зона» на землі?
І де межа між зоною й не зоною?
Слайд №39.
Вед.-2. Проходять роки
після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі
скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в
нішій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо
її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже нема, кого не стане завтра, хто
заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
«Мирний атом»
став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС
доведеться відшкодовувати ще дуже довго…
Доземно
схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими.
Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
(звучить пісня «Молитва» у виконанні О.Білозір.)
Слайд №40 Подай у душі доброго вогню –
Хай
воскресає світ животворящий,
Хай до
нащадків озоветься пращур,
Хай
древній рід збере свою рідню.
Очисть від
скверни воду нам і кров,
Хай
доля нас завчасно не займає…
Пошли
нам, Боже, згоду і любов.
Список
літератури
1.Біль і
тривога Чорнобиля / Упор. Ю. Сафонов. – К.: Київська правда, 2006.
2. Ємець П.
Дзвони Чорнобиля: Живопис / П.Ємець. – К. : Ехо Восток, 1996.
3. Даєн Л.
Чорнобиль – трава гірка: Докум. повість / Л.Даєн. – К. : Веселка, 1988.
4. Качан. Л.
Аварія на Чорнобильській АЕС і стан навколишнього середовища / Л. Качан // Краєзнавство. Географія. Туризм.
– 2010. – Квітень (№13).
5. Скрипець М.
Біль Чорнобиля / М.Скрипець // Освіта. – 2013. – 24 квітня (№21).
6. Чечко Ю.
Відлуння Чорнобильських дзвонів / Ю. Чечко, І. Слободянюк // Шкільна бібліотека. – 2011. (№3).
